Чечельницька районна державна адміністрація
офіційний сайт
Малий Герб України
Чечельницька районна державна адміністрація
Вінницька область, офіційний сайт
Офіційний E-Mail: rda_chechelnyk@vin.gov.ua
Ми працюємо: з 8.00 до 17.00 (пн-пт)
20 липня 2019 р.

КНП «Чечельницька центральна районна лікарня»

   Комунальне некомерційне підприємство "Чечельницька центральна районна лікарня" 

Адреса       24800 Вінницька обл., смт.Чечельник,  вул. Антонішина,  60

Телефон    0-4351-2-11-43

Факс          0-4351-2-13-03

E-mail        chhalp@ i.ua

Історична довідка:

   Жителям Чечельника надавати медичну допомогу вперше почали в 1856 році. Тоді тут був один вільно практикуючий лікар. У 1870 році завершилось будівництво Липецької лікарні, яка знаходилася на території Чечельника. Невеликий персонал лікарні надавав медичну допомогу робітникам цукрозаводу та жителям селища. Першим повітовим лікарем у 1900 році був Володимир Іванович Вакул. Заробітної плати за надання медичної допомоги від державної казни не отримував, а знаходився на утриманні людей.

   В 1884- 1914 pp. фельдшером працював Омелян Кострецький, який перед цим розпочинав медичну діяльність в селі Луги. З 1900 року по 1906 рік він працював повітовим фельдшером, в його обов'язки входило надання першої медичної допомоги людям, але володіючи обширними знаннями, маючи багатий досвід, в багатьох випадках фельдшер заміняв лікаря.

   Раніше про охорону здоров'я людей, розвиток медицини в містечку ніхто не дбав.

На його території до 1906 року не було жодного медпункту'. Невдовзі земство відкрило невеличку лікарню, в якій був один лікар, фельдшер та медична сестра У 1911 році відкрилась лікарня на 20 ліжок. Ось дані зі звіту лікарні за грудень того року:  " Прооперовано 25 хворих, число операцій 68, прооперовано стаціонарно 33, померло 1". Низький життєвий рівень сприяв розвитку і поширенню інфекційних захворювань. Але через відсутність коштів люди не могли отримати належну медичну допомогу.

   У 1912 році до Ольгопільської лікарні, яка знаходилася на території району, було приписано  14 населених пунктів, де проживало  13 тисяч чоловік. Лише в кращому випадку вони могли сподіватись на медичну допомогу. Адже цю кількість людей обслуговував один лікар. Дільнична лікарня на 20 ліжок містилась у двох тісних орендованих приміщеннях. Тодішня влада не проводила ніякої роботи для попередження інфекційних хвороб, не турбувалася і про лікування хворих. В 1913 році у цьому селі на тиф захворіло 3200 чоловік. На боротьбу з епідемією влада асигнувала всього триста карбованців, той же час на будівництво церкви 960 карбованців.

   Не зважаючи на складні умови праці, Чечельницька лікарня продовжувала працювати. У 1915 році за січень її відвідали 663 хворих, серед них багато з особливо небезпечними інфекціями. Серед славетних лікарів визначне місце в той час відводилося Данилові Заболотному, відомому академіку. У 1918 році його обирають народним комісаром освіти та охорони здоров'я Ольгопільського повіту. З особливою завзятістю та енергією береться він за незвичайну справу. З телеграми на адресу Вінницького тубздороввідділу видно обсяг епідемічних захворювань, з якими доводиться вести боротьбу. Лише з І по 8 травня 1919 року у повіті захворіло на сипний тиф 269 чоловік, на черевний 37, з них померло 52 чоловіка. На цій основі Данило Заболотний обґрунтовує необхідність відкриття в місті Вінниці вищого навчального медичного закладу. У 1924 - 25 pp. у Чечельнику працює одна лікарня та один лікарський пункт при Липецькій лікарні. Перша хоч і забезпечена деяким медичним обладнанням, інструментарієм, натільною білизною для стаціонарних хворих, але відчувається гостра потреба в оновленні медичних інструментарію, господарчого майна. Відсутній і транспорт для виїзду до хворих - в наявності були лише віз і тачанка. На посаді санлікаря в районі в той час працював Аврам Ісаєвич Штейн. Працювала в містечку в 1925 році аптека, яка мала ліки на суму 1216 карбованців.

   Велась певна робота по пропаганді медичних знань серед населення. Для боротьби з пошестями та профілактики хвороб була створена санітарна організація, проводились щеплення проти віспи, черевного тифу.

   Подальший період характеризується тим, що місцева влада мало приділяла уваги медицині. Особливо відчутним у цьому відношенні був 1929 рік. Низька зарплата медиків, слабка матеріальна база, відсутність медикаментів сприяли плинності кадрів, лікарі працювали завдяки своєму ентузіазму та відданості обраній професії.

   У 1934 році медичне забезпечення здійснювала одна районна і дві дільничні лікарні в Липецькому і Ольгополі, діяли акушерські пункти. Після 1940 року в селищі працювала лікарня, поліклініка, аптека, в Липецькому - дільнична лікарня. В роки Великої Вітчизняної війни лікарня в містечку не припиняла роботу. Головним лікарем в той період працював Софрон Ананійович Камінський, хірург за спеціальністю. В діючу армію він не пішов, а залишився на окупованій ворогом території, для активної участі в партизанському русі та надання медичної допомога як народним месникам, так і місцевому населенню. Він був єдиним лікарем. Медична допомога надавалась цілодобово військовим і мирним жителям.

   Після закінчення війни С. А. Камінський доклав немало зусиль для відродження і зміцнення медицини як у Чечельнику, так і в районі. Допомагав у створенні медпунктів, відкритті пологових будинків, забезпечував ці заклади кадрами в основному за рахунок медсестер - фронтовиків. Багато знань, сил, енергії, чуйності віддали своїй роботі протягом багатьох років медсестри Марія Петрівна Бурковська, Тетяна Костянтинівна Колесникова, Марія Йосипівна Драпова, Марія Іванівна Краснянська. Марія Тимофіївна Частоколяна, Олена Андріївна Куцак, Євдокія Карпівна Мензул та багато інших.

   У 1945 році на посаду головного лікаря Липецької дільничної лікарні був призначений Борис Самуїлович Гальперін. Він зарекомендував себе як справжній фахівець, людина доброї душі. Працював в галузі охорони здоров'я більше 25 років.

   У 1957 році відбулось об'єднання Чечельницької та Ольгопільської лікарні. Через відсутність приміщення в Чечельнику, районна лікарня була розміщена в Ольгополі. Головним лікарем був призначений Семен Єлисеєвич Чалий, який працював з 1951 року до 1960 року.

 

 Персоналії:

 Значний внесок у розвиток медицини селища зробили головні лікарі: B.C. Романов (1950- 1951), В.П. Романцов(1960 - 1964), П.А. Ігумнов (1964 - 1965), В.Г. Гришко (1965 - 1969) - нині професор доктор медичних наук, завідуючий кафедрою дитячих хвороб Вінницького медичного університету ім. М. Пирогова, П.І. Гриневич (1969 -1972) - який став головним лікарем санаторію міста Миргород, М.Ф Лімський (1971 -1972), (1980 - 1985). Багато для становлення і розвитку медицини Чечельника і всього району зробили Павло Григорович Лініков, Олександр Іванович Багрій, Петро Сидорович Дашко - в подальшому головний лікар лікарні швидкої допомоги міста Черкас, Г.С. Щербатий - в подальшому обласний терапевт Черкаської області, В.П. Баланівський (1973 - 1977) - головний лікар Ольгопільської лікарні - в подальшому головний лікар санаторію "Кришталевий Палац" міста Трускавець, Заслужений лікар України.

   У 1977 році у селищі була здана в експлуатацію новозбудована лікарня на 225 ліжок з хірургічним, терапевтичним, педіатричним, пологовим, гінекологічним, неврологічним та ЛОР відділеннями.

Ольгопільська ЦРЛ була реорганізована в Чечельницьку центральну її головним лікарем з 1977 - по 1984 pp. працював В.П. Баланівський. В тому ж році він був переведений на посаду головного лікаря санаторію '"Кришталевий Палац" міста Трускавець. Саме працюючи тут, він удостоївся високого звання - "Заслужений лікар України", він є кандидатом медичних наук.

   Після його виїзду з району, головним лікарем працює Дмитро Іванович Олійник (1984 - 1989 p.). В цей період завершується будівництво поліклініки. Тут функціонують нові кабінети, прийом хворих ведеться 30 спеціалістами, зростає технічний потенціал лікарні.

З 1990 до 2002 року головним лікарем ЦРЛ працював Григорій Іванович Фернега. З цього часу приділяється значна увага зміцненню матеріально - технічної бази, автопарк поповнюється спецмашинами, здійснено реконструкцію та відремонтовано господарський корпус, автомобільний гараж, розпочато будівництво харчоблоку, овочесховища, господарського та лікувального корпусів, введено дві бригади швидкої допомоги. У 1990 році було створене районне територіальне медичне об'єднання.

При лікуванні хворих використовуються нові методи і технології, здійснюється широкий діапазон оперативних втручань. Чільне місце займають нетрадиційні методи лікування - фіто-голко-рефлексо та мануальної терапії. Відкрито нові кабінети: планування сім'ї та УЗД.

З 2002 по 2009 роки  головним  лікарем працював Пірникоза Анатолій Васильович.

У 2009 році Анатолій Васильович очолив обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, який створено на базі лікарні ім. М.І.Пигорова.

Сьогодні Комунальне некомерційне підприємство «Чечельницька ЦРЛ» розраховане на 75 ліжок,

 у складі якої функціонують структурні підрозділи:

Консультативно-діагностична поліклінічна – завідуюча Рудь Наталія Анатоліївна

Терапевтичне відділення на 30 ліжок – завідуюча Буртова Галина Миколаївна

Педіатричне відділення на 15 ліжок – завідуюча Бурковська Раїса Михайлівна

Гінекологічне відділення на 10 ліжок – завідуючий Олійник Василь Захарович

Відділення відновного лікуванн на 20 ліжок – завідуючий Червоняк Леонід Андрійович

Відділення невідкладної (екстреної) медичної допомоги.

 

Головний лікар - Могила Сергій Миколайович

Могила Сергій Миколайович народився 13 липня 1966 року в м. Нововолинськ.

У 1989 році закінчив з відзнакою Одеський медичний інститут на військово-медичному факультеті. Спеціальність за дипломом - лікувальна справа. Має військове звання - капітан. По закінченні працював  начальником медслужби в/ч 69133.

 З вересня 1992 по травень 2009 року працював  в Чечельницькому РТМО лікарем швидкої медичної допомоги вищої категорії.

У 2006 р. присвоєна вища категорія  лікаря медицини невідкладних станів.

З 22.05.2009 р. переведений  на  посаду головного лікаря  КЗ “Чечельницька ЦРЛ”, нині  КНП «Чечельницька ЦРЛ».

 У 2013 р. присвоєна вища категорія зі спеціальності  «Організація охороною здоров’я».