Доступ до інформації як додатковий механізм запобігання та протидії корупції

07.08.2018

Значення інформації в умовах сьогодення складно оцінити, її роль в розвитку технічного прогресу та демократичних інститутів людського суспільства є неймовірною.

Особливо велике значення має інформація у сфері запобігання та протидії корупції.

Вимоги щодо доступу до інформації, як додаткового механізму запобігання та протидії корупції, знайшли своє відоображення в Законі України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII “Про запобігання корупції”.

Відповідно до зазначених вимог, особам, зазначеним у пунктах 1, 2, 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, а також особам, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, забороняється:

1) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом;

2) надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону.

Частиною другою статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Зазначені права можуть бути обмежені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя цієї статті).

Статтею 5 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII "Про інформацію" (далі - Закон № 2657-XII) передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом.

Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом

До інформації з обмеженим доступом не може бути віднесено інформацію:

- про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту; про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей; про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення; про факти порушення прав і свобод людини, включаючи інформацію, що міститься в архівних документах колишніх радянських органів державної безпеки, пов'язаних з політичними репресіями, Голодомором 1932-1933 років в Україні та іншими злочинами, вчиненими представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, про факти порушення прав і свобод людини і громадянина; про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб (частина четверта статті 21 Закону № 2657-XII);

- про розміри, види благодійної та іншої допомоги, що надається фізичним та юридичним особам чи одержується від них особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або державними органами, органами місцевого самоврядування; розміри, види оплати праці, матеріальної допомоги та будь-яких інших виплат з бюджету особам, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також одержані цими особами за правочинами, які підлягають обов'язковій державній реєстрації, а також подарунки, які регулюються Законом України "Про запобігання корупції" (частина друга статті 60 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції");

- про відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону (частина шоста статті 6 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI));

- про наявність на території певної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах (частина п'ята статті 24 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності");

- про зареєстровані права та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (частина перша статті 32 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень");

- матеріали генерального плану населеного пункту та детального плану території (частина одинадцята статті 17, частина сьома статті 19 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності");

- про використання бюджетних коштів юридичним особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим;

- про володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Зокрема а) про земельні ділянки, надані приватним особам у власність чи користування, а так само прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали такі ділянки. Вилучення імен фізичних осіб чи найменувань юридичних осіб, яким відповідне майно було надане, з копій документів при їх наданні за запитом на інформацію, є порушенням вимог Закону № 2939-VI, крім випадків, передбачених другим реченням частини п'ятої статті 6 Закону № 2939-VI. б) про закупівлю товарів, робіт та послуг органами державної влади та місцевого самоврядування.

- будь-яка інформація, що становить суспільний інтерес. Зокрема, інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; інформація, що забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб; інформація, поширення якої сприяє запобіганню розтраті, привласненню публічних коштів і майна, запобіганню незаконному особистому збагаченню публічних службовців; інформація, що сприяє викриттю недоліків у діяльності органів публічної влади, їхніх працівників; інформація, що сприяє виявленню порушень прав людини, зловживання владою, корупційних правопорушень, неетичної поведінки публічних службовців, невиконання (чи неналежного, недбалого виконання) ними своїх обов'язків, дискримінації за будь-якою ознакою тощо;

- інформація, яка визначена Законами для оприлюднення .

При дотриманні вимог, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI, вказану інформацію може бути обмежено в доступі, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину (частина п'ята стаття 6 Закону № 2939-VI).

Проте, якщо особі відмовляють в доступі до інформації у зв’язку із наявністю обмежень, в такому разі у відмові у доступі до інформації повинно бути зазначено:

1) якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону № 2939-VI інтересів (далі - правомірні інтереси) відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам);

2) у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункт 2 частини другої статті 6 Закону № 2939-VI);

3) чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункт 3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VI).

Відмову в наданні інформації органом державної влади, органом місцевого самоврядування, іншими суб’єктами, що здійснюють владні управлінські функції, можна оскаржити до відповідного адміністративного суду, який за наявності правових підстав для її надання обов’язково зобов’яжить суб’єкта владних повноважень надати таку інформацію, а у випадку якщо ненадання зазначеної інформації спричинило ще й заподіяння особі матеріальної чи моральної шкоди — відшкодувати заподіяну шкоду.

Слід пам’ятати, що інформацію Ви можете отримати двома шляхами:

- відповідно до Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР)

- відповідно до Закону № 2939-VI. (найбільш ефективний спосіб отримання інформації )

Для отримання інформації відповідно до Закону № 2939-VI особі (запитувачу) потрібно звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Проте із зазначеним запитом все ж таки краще звертатися до розпорядника інформації письмово.

Письмовий запит подається або в довільній формі або за формою, визначеною самим розпорядником інформації.

Слід звернути увагу на те, що письмовий запит в довільній формі

має містити:

1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Варто пам’ятати, що якщо у запиті на інформацію не зазначено ім’я (найменування) запитувача, проте зазначено його контактну адресу, підстав для відмови в задоволені запиту на інформацію не має.

При вирішенні питання щодо того, чи надавати інформацію у відповідь на запит, будь-який розпорядник інформації повинен акцентувати увагу не на особі запитувача чи обставинах його життя, а виходити з того, що така інформація розкривається необмеженому колу осіб.

Більше того, законодавством у сфері доступу до публічної інформації не передбачено обов'язку розпорядника інформації ідентифікувати особу запитувача.

Якщо у запиті вказано контактну інформацію, якої достатньо для належного виконання розпорядником свого обов'язку, а саме надання відповіді на запит, то встановлення особи запитувача не має суттєвого значення для прийняття розпорядником рішення про надання інформації.

У всіх інших випадках недотримання встановлених вимог щодо запиту на інформацію, є підставою для його розгляду відповідно до Закону № 393/96-В. При цьому запитувача повинно бути повідомлено у п'ятиденний строк про те, що його запит на інформацію буде розглядатися як звернення відповідно до Закону № 393/96-ВР.

Слід враховувати, що розпорядник інформації може встановити плату за виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок.

В будь-якому випадку якщо Ви хочете отримати від розпорядника інформації не лише інформацію але й копії документів, Вам варто поцікавитися чи розпорядник інформації прийняв розпорядчий акт про встановлення плати за виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок та розмір такої плати.

Отже, інформація на запит надається безкоштовно, а за виготовлення копій документів, обсягом більш як 10 сторінок може встановлюватися плата. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, копії документів надаються безкоштовно.

Запитувачу інформації може бути відмовлено в задоволені запиту у зв’язку із не оплатою фактичних витрати, пов'язаних з копіюванням або друком.

Вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію, визначений в статті 22 Закону № 2939-VI.:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Якщо розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Запам’ятайте:

1. Предметом регулювання Закону № 2939-VI є діяльність з приводу інформації, яка вже існує (створена, отримана, знаходиться у володінні) на момент виникнення конкретних інформаційних відносин з приводу неї.

2. Відповідно до Закону№ 2939-VI обмеженню в доступі підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої неомежений.

3. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відповідь на запит на інформацію надається не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, а у випадку якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Запитувач інформації може самостійно визначитися із способом ознайомлення із запитуваною інформацією ( отримання копій документів, чи ознайомлення з документами за місцем їх знаходження)

Винятком є випадок, коли розпорядник надсилає відповідь, в якій міститься відмова або відстрочка розгляду запиту. Для таких випадків законом передбачена обов'язкова письмова форма (частини п'ята і шоста статті 22 Закону № 2939-VI).

Головний спеціаліст-юрисконсульт Бершадського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області Анатолій Гарник

« Повернутись